Історія справи

Постанова

Іменем України

18 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 2-36/2011-ц

провадження № 61-27519св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - на ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2017 року у складі судді Ткач О. І.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2010 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 04 січня 2011 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 146 272 грн 66 коп. В рахунок погашення заборгованості звернено стягнення на предмет іпотеки - одноповерхову цегляну будівлю кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», прибудову до кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», терасу з навісом, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_5

28 серпня 2017 року ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду Тернопільської області з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2017 року відмовлено у відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 04 січня 2011 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що 12 жовтня 2017 року ОСОБА_6 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначивши як підставу поновлення: отримання повного тексту оскаржуваного рішення лише 17 серпня 2017 року. Вказав, що без наявності повного тексту рішення неможливо повноцінно підготувати апеляційну скаргу. Практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною для суду, було встановлено, що якщо сторони у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними (справа Каракуця проти України). Таким чином, перегляд чинного рішення суду, ухваленого у січні 2011 року, тобто 6 років тому, є порушенням принципу правової визначеності в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод для іншої сторони у справі.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Підстави касаційного оскарження обґрунтовано тим, що оскаржуване судове рішення прийнято без його участі та не надсилалося йому рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Таким чином, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції пропущено із поважних причин, оскільки рішення суду він отримав лише 17 серпня 2017 року.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

18 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до статті 72 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із скаргою), право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Положення частини першої статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із скаргою) визначає строки апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, які становлять: десять днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

На підставі частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із скаргою) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Європейський Суд з прав людини у своїй практиці зазначає, що обов'язок заявника полягає у тому, щоб проявляти особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (рішення у справі «Сухорубченко проти Росії» (Sukhorubchenko v. Russia), заява № 69315/01, пункт 48, від 10 лютого 2005 року; ухвала щодо прийнятності у справі «Гуржий проти України» (Gurzhyy v. Ukraine), заява № 326/03, від 01 квітня 2008 року).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 неодноразово повідомлявся судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а. с. 36, 43).

Разом з тим, в період із 18 грудня 2010 року по 28 серпня 2017 року ОСОБА_6 не продемонстрував належної сумлінності у захисті своїх власних інтересів, був обізнаний про розгляд судом справи щодо нього, проте не з'являвся в судові засідання та не звертався до суду за інформацією щодо стану розгляду справи.

Практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що якщо сторони у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду справи, їх права на доступ до правосуддя не є порушеними (рішення у справі «Каракуця проти України» (Karakutsya v. Ukraine), заява № 18986/06, пункт 57, від 16 лютого 2017 року).

З урахуванням викладеного, апеляційний суд обґрунтовано застосував наслідки пропуску без поважних причин строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції до апеляційної скарги ОСОБА_6

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що судом порушені норми процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв